Де гори зустрічають океан: літня відпустка в американському штаті Мен (Ч. 3)

Частина 3: Омари – морський делікатес із клешнями

У багатьох людей штат Мен асоціюється з омарами (за сталим словосполученням “Maine lobster”). Мен є найбільшим постачальником цих ракоподібних на міжнародному ринку. Саме звідси живих і приготованих омарів експортують у різні куточки світу. Тож коли ви подорожуєте штатом, одним із обов’язкових ритуалів є скуштувати страви з омарів та ознайомитися ближче з культурою їх ловлі. У цьому дописі я розповім про наш особистий досвід дегустації омарів та тур на рибальському човні.

Омари вважаються делікатесом, і їхня вартість відповідає своєму статусу. Якщо ціна сендвіча з котлетою, беконом та овочами у США здебільшого

roll
Отаке задоволення коштує в Бар Харбор 18 доларів

коливається в діапазоні $2-7, то булочка з м’ясом омарів коштує $16-18. Через це більшість закладів швидкого харчування не пропонує такого виду бутербродів, і омарів потрібно шукати в меню ресторанів, насамперед тих, що спеціалізуються на морепродуктах. Натомість у портовому містечку Бар Харбор, що поруч із національним парком Акадія (найпопулярніші місця відпочинку в штаті Мен, про які я писала в попередніх дописах) усі місцеві кафе та ресторани пропонують страви з цих ракоподібних. Тому, якщо дозволяє гаманець, омарів там можна їсти на сніданок, обід та вечерю 😉 

Ловля омарів

Ловля омарів тісно вплетена в економіку та культуру штату. У деяких родинах рибальське ремесло переходить із покоління в покоління як основний вид діяльності. Тут дуже розвинуте промислове рибальство, й омари – це найпопулярніша здобич. Холодні та чисті води кам’янистого узбережжя штату Мен є ідеальним середовищем для проживання цих морських створінь.

Круїз на рибальському човні

DSC_3534
Живий Омар

Популярною розвагою в Бар Харбор є екскурсії на рибальських човнах. Ці тури ідеально підходять для дітей. Ми побували на борту найбільшого пасажирського човна у місті, призначеного для ловлі омарів – «Міс Саманти». Спочатку ми випливли у відкритий океан до місця, де рибалки закинули свої пастки для омарів. Зазвичай їх залишають на кілька днів. Риболов витягував пастки з морського дна і показував людям улов. Жінка-природознавець розповідала цікаві факти про морські створіння, процес ловлі та особливості цього бізнесу. Дітям було дуже цікаво. Малюк мав нагоду потримати в руках морську зірку, краба і морський огірок! Клешні омара були зв’язані гумками, але Адріанчик усе одно боявся, щоб той його не ущипнув, і тікав від нього 🙂 

DSC_3420
Рибальський екскурсійний човен
DSC_3424
Адріанчик за штурвалом
DSC_3428
У водах затоки Франзуза
DSC_3514
Діти розглядають краба
DSC_3545
Морський огірок
DSC_3547
Морська зірка шаршава на дотик, на відміну від гладкого морського огірка – таке багатство тактильних відчутів позитивно впливає на дитячий розвиток

Потім ми приплили до невеличкого острова, де тюлені грілися на камінні – можна було споглядати їх через біноклі. Адріанчик дуже любить цих морських тваринок, тому друга частина круїзу особливо його потішила. Повертаючись до берега затокою Француза, ми милувалися мальовничими котеджами та гранітними горами, що велично піднімалися з океану. У повітрі панувала сирість і прохолода, тим не менш на душі було затишно та приємно від нових вражень. Ця поїздка відкрила для нас ще одну барву американської культури та багатство природи Акадії.

DSC_3524
Позаду нас – тюлені

Придорожній ресторан

DSC_3570
Готові до споживання омари щойно з окропу!

Одним із найпопулярніших закладів у околицях Акадії, де можна придбати живих омарів та скуштувати класичні страви з морепродуктів, є Trenton Bridge Lobster Pound. Це сімейний бізнес, який існує вже півстоліття. Їхній унікальний рецепт приготування омарів базується на використанні чистої морської води та дров. Уже тридцять п’ять років ресторан приймає замовлення на відправку омарів на далекі відстані. Живі омари в їхньому упакуванні можуть зберігатися без холодильника дві доби, приготовані – три доби.

DSC_3555
Для нас вибирають ідеальний продукт
DSC_3550
Бочки з морською водою
DSC_3562
Дров’яні печі для приготування морепродуктів

Пікнік у лісах Акадії

Наших перших омарів, придбаних у названому вище закладі, ми їли не в ресторані, а на затишній галявині в самому серці парку. Жодної людини – ніби ти сам серед прадавніх лісів та гір. Тим не менш є дерев’яні столи, мангали, кран із проточною водою і трішки далі – ультрасучасні туалети.

DSC_3662
Малюк готовий до дегустації 

Їсти цілих омарів досить складно, якщо не маєш жодного досвіду. Я вирішила, що першого разу тільки спостерігатиму за чоловіком, як він видобуватиме

DSC_3675
Чоловік видобуває м’ясо з омарів

м’ясо з клешень та ніг омарів 🙂 Озброєний знаннями, почерпнутими з відео-інструкції, знайденої в інтернеті, та спеціальними щипцями і вузенькою двозубою виделкою, він майстерно виконав покладену на нього місію! З м’яса ми приготували бутерброди, смак яких я пам’ятаю досі.

***

Поруч із живописною природою Акадії та шармом портового містечка Бар Харбор, пізнавальні тури з ловлі омарів та неповторна місцева кухня створюють унікальний колорит відпустки у штаті Мен. Для нашої сім’ї ця подорож залишила яскраві враження та теплі спогади, які зігрівають нас у холодні зимові дні 🙂 

Advertisements

Де гори зустрічають океан: літня відпустка в американському штаті Мен (Ч. 2)

Частина 2: Природній скарб США – національний парк Акадія

Сімейна подорож, особливо автомобілем – це завжди незабутня пригода. Кожна поїздка оновлює нас і загострює жагу до життя. Мандрівки мають чудодійну властивість позитивно впливати на кожного члена сім’ї зокрема і на родину як єдине ціле. У подорожах ми наповнюємося натхненням творити і змінювати власне життя та йти до своїх мрій. Завдяки поїздкам людина по-новому відкриває себе і свого ближнього, переоцінює життєві пріоритети та набирається сили, щоб долати життєві перешкоди. Мандри оживляють командний дух у родині, змушують діяти узгоджено і

DSC_3343

Сімейні подорожі роблять нас ближчими одне до одного

з урахуванням чужих інтересів. У спільних подорожах сім’я міцніє, адже непередбачувані обставини гартують характер, виховують гнучкість та вчать приймати швидкі рішення. Насамкінець, спільні враження та пережитий досвід є незамінним будівельним матеріалом для щасливих сімейних відносин: кожен із нас може рухатися на своїй хвилі у буденному житті, але сімейна відпустка – це особливий час для родинного єднання, взаємного пізнання та вшанування індивідуальності кожного члена сім’ї.

У першій частині розповіді про мандрівку до штату Мен я поділилася враженнями від перебування в чарівному портовому містечку Бар Харбор, що поруч із національним парком Акадія. Сьогодні моєю ціллю є відкрити для вас Акадію – коштовну перлину східного узбережжя США.

 

DSC_3174
Сніданок у готелі

Другу ніч відпустки ми провели в іншому готелі, у селищі Норз-Іст Харбор. З номера на першому поверсі один вихід вів на паркувальний майданчик, а інший – на патіо. Вид із вікна на терасу та яхти в гавані також милував око, проте в розміщенні цей готель програвав – набагато більша відстань до Акадії, близько півгодини (на відміну від Бар Харбор, звідки до парку їхати менше десяти хвилин). Це містечко, як і Бар Харбор, слугувало літньою колонією для багатих американців наприкінці ХІХ – у першій половні ХХ століття, і оскільки сюди приїжджало дуже багато мешканців Філаделфії, то його іноді називали «Філаделфією на скелях».

DSC_3210
Яхти в гавані

 

Заснування першого на сході США національного парку

 

IMG_0280
Піраміди з камінців

Саме з лав відпочивальників вперше пролунало бажання зберегти місцеву природу та її доступність для громадськості. Засновники парку відчували небезпеку надмірного втручання людини, яке з часом знищило б красу цього дивовижного краю, і почали шукати пожертв приватних земель. Їхні зусилля увінчалися успіхом – створенням першого національного парку на схід від річки Міссісіпі. Після того ще багато людей зробило свій неоціненний внесок у розвиток Акадії. Завдяки зусиллям волонтерів та приватним актам філантропії цей райський куточок було передано у спадок наступним поколінням.

DSC_3375
Адріанчик із букетом польових квітів

Магія Акадії

Щороку в національний парк приїжджає близько 2,5 мільйонів туристів. Для

DSC_3356
Скелясте узбережжя

них відкрито двісті кілометрів гірських стежин для сходження та катання на велосипедах. З доріжок відкриваються неймовірні пейзажі – монументальні гори, кораблі в Атлантичному океані, скелясте узбережжя, об яке б’є хвилі прибій, піщаний пляж, соснові ліси та острівні озера. Краса природи, багатство флори та фауни вражають! Океан – усюди, його присутність врізається у всі органи чуття: ти бачиш його величність, чуєш шум хвиль і крики чайок, відчуваєш солоне морське повітря і запах риби.

DSC_3292
Прогулянка над океаном

 

Є багато способів відкривати для себе цей національний скарб: від спокійних – сидіти на березі та споглядати красу природи, збирати ракушки, рибалити,

DSC_3686
Адріанчику дуже сподобалося збирати ракушки на березі!

спостерігати за тюленями, китами чи морськими птахами – до більш активних: плавати, підніматися в гори, кататися на велосипеді, лазити по скелях. Кожна людина знайде заняття відповідно до власних зацікавлень.

 

Природний ландшафт

Надзвичайна панорама Акадії є результатом роботи льодовиків. У долинах розкинулися чаші озер. Гори, вирізьблені льодовиком, велично постають із океану. Луги, болота та вічнозелені ліси додають завершальні штрихи до пейзажу. Роботу льодовиків продовжує океан, щоденно витесуючи нові форми на кам’янистому узбережжі.

Стежки та гори

 

Підйоми є різного рівня складності: від рівнинних стежин – до майже вертикальних скель. З огляду на дитину ми, звичайно, обрали легший варіант і прогулювалися доріжкою над океаном.

 

Гора Кадилак є одним із перших місць у США, що зустрічають сонце, тому багато людей піднімається туди на світанку. З вершини, яка сформована з рожевого граніту і вкрита зеленим лишайником, відкривається приголомшливий вид на Акадію.

DSC_3612

Панорама парку з вершини гори Кадилак

Дорога в парку

 

IMG_0262
Дорога на гору Кадилак

Дорога з одностороннім рухом проходить через увесь парк, охоплюючи його ніби в петлю. На гору Кадилак веде дорога з рухом в обидвох напрямках – бездоганне асфальтове покриття над самим проваллям. Я не хотіла уявляти варіанту, якби мені довелося сісти за кермо… Для тих, хто не боїться висоти, милуватися такими краєвидами через вікно

автомобіля – одне задоволення. По дорозі є чимало пунктів огляду, де може зупинитися кілька автівок одночасно. Крім того, в Акадію їздять автобуси,

DSC_3637
Адріанчик на вершині гори

тому людям не обов’язково сідати за кермо. Рух на дорозі дещо ускладнюють велосипедисти (видимість на поворотах погана). Найголовніше, що дорога веде на саму вершину, де є достатньо місця, щоб паркувати автомобілі та автобуси!

 

Пляж

Піщаний пляж – це ще одна з можливостей урізноманітнити відпочинок. Хто бажає поплавати, хто засмагати. Для дитини нема більшої радості, як погратися в піску. Адріанчик із татом копав і будував піщані замки.

DSC_3416
Піщаний пляж

 

DSC_3410

Трішки щастя!

Епілог

 

Акадія є воістину багата та розмаїта земля: кам’янисте узбережжя переходить у гранітні гори, озера та ставки ховаються в хвойних лісах, піщані пляжі чергуються з вкритими дрібною галькою, а океан об’єднує всі компоненти в єдине ціле. Дика природа та мальовничі селища в гаванях добре передають незрівнянний стиль Нової Англії.

IMG_0304
Національна спадщина

 

Проте сила і цінність парку не просто в його мальовничій красі. Краса, яку бачать наші очі, у поєднанні з розумінням того, що тільки відданість мрії та наполеглива праця допомогли їй бути збереженою, відкриває двері в глибини нашого серця, де заховані задуми та плани, які потребують звершення. Акадія була сформована завдяки баченню та пожертвам людей, що віддали свій час і ресурси, щоб зберегти природу в її первинному вигляді та дати прийдешнім поколінням можливість насолоджуватися нею. Ми успадкували ці священні землі від завзятих мрійників, і нашим обов’язком є оберігати національний скарб, живити землю й океан, щоб магія могла продовжуватися. Щоб побудувати щось велике, потрібна віра і завзяття. Можливо, це місце справді наповнене невидимою енергією стихій, джерелом творчості та натхнення? Лейтмотивом подорожі була казка «Пурпурові вітрила» – про непохитну віру в диво і всепереможну, піднесену мрію: деякі казки просто приречені існувати вічно і повторюватися в інших життях…

DSC_3243
Наблизитись до мрії…

 

Де гори зустрічають океан: літня відпустка в американському штаті Мен (Ч. 1)

Чаcтина 1: Бар Харбор – містечко у серці Нової Англії

Сімейні подорожі – наче яскраві вогники на карті памяті: тепло цих спогадів зігріває душу під час холодних життєвих бур…

Ми почали подорожувати на далекі відстані перед третім днем народження малюка. Я вже ділилася з вами враженнями від першої спільної поїздки в гори, і за нагоди обовязково розповім про інші мандрівки у блозі, а цей і наступний допис присвячуються цьогорічній літній подорожі на північний схід США. Бар Харбор – невелике курортне містечко на узбережжі Атлантичного океану, оточене національним парком Акадія. Разом із Акадією, про яку я розповім наступного разу, місто Бар Харбор подарувало нам незабутню відпустку у штаті Мен.

Мене дуже вабило це місце, бо за дивним збігом обставин його рекомендували четверо знайомих. Я дуже люблю все планувати та організовувати, але в цю

IMG_0139
У дорогу!

поїздку ми вирушили спонтанно. Просто спакували валізи і поїхали! У спонтанних рішень є свої переваги: людина не знає, що на неї чекає, і те, що чекає, може по-справжньому здивувати чи навіть приголомшити. Коли ви дорослі, та ще й батьки, у розміреному й насиченому обов’язками житті не вистачає елементу пригоди та новизни. Коли ж людина починає відчувати свободу фізичного руху, коли вона стає вільною у своїх кроках та рішеннях – все це проектується на усвідомлення внутрішньої свободи та сили змінювати обставини. Саме такі дії нагадують, що людина є капітаном корабля, який зветься Життям, і що саме їй дано тримати штурвал та вибирати курс у майбутнє.

 

Дорога до місця призначення

Наш маршрут пролягав через шість штатів. Дорога в одну сторону без зупинок займала десять годин (майже 900 км). Я хвилювалася з цього приводу – частково тому, що не знала, як перенесе таку тривалу мандрівку дитина (наш рекорд до цього становив 6 годин), а ще через те, що сама відчувала тривогу кожного разу, коли ми від’їжджали далеко від дому.

Зробили по дорозі дві зупинки. Адріанчик частину поїздки просто спостерігав за дорогою, десь дві години спав, ще трохи часу його довелося чимось займати – малюванням або мультфільмами. Взагалі телефон і планшет рятують у таких ситуаціях – якщо маєш мультфільми чи дитячі ігри. Головне не забути зарядити всі мобільні пристрої! Загалом це був цікавий досвід: менше втоми, ніж я очікувала (чого не скажеш про чоловіка, який зголосився перебувати за кермом усю дорогу!). Я зрозуміла, що звикла до подорожей, і колишньої тривоги вже не виникає, а для дитини

IMG_0152
Перетинаємо кордон між штатами

головне – зручне автокрісло, де можна більш-менш комфортно спати, наперед заплановані сидячі заняття та регулярні зупинки, щоб побігати.
Ландшафти не дуже змінювалися від штату до штату, оскільки це невеликі території (порівняно з іншими частинами США). Проте коли ми долали останню сотню миль, то здавалося, що потрапили в кінець цивілізації – дика природа, поодинокі небагаті поселення, рідкісні магазини та придорожні кафе. З’явилося відчуття паралельної реальності, яке не покидало мене до останнього дня відпустки…

Прибуття у Бар Харбор

Ми прибули до місця призначення близько шостої години вечора. Коли в’їжджали в місто, мені здавалося, що я потрапила в казку (що то була за казка, я зрозуміла ближче до закінчення подорожі – читайте далі, щоб дізнатися).

Bar_Harbor,_Maine_Cruise_Ship,_2011
Вечірня затока

Синява океану в позолоті призахідного сонця і скелясті гори, що стіною охороняють чашу міста, оповитого атлантичними водами – ця картина і зараз наживо постає перед моїми очима. Пришвартовані в гавані кораблі та чайки, що літають над узбережжям – особливий шарм портового містечка зачарував мене з першого погляду.

 

Нічне місто

Коли ми нарешті вийшли з авто біля готелю, в якому мали перебувати першу добу, холодна вологість повітря пронизала тіло, а в ніздрі врізався запах

Hotel View
Вид із нашого готелю

 

IMG_0167
Вечеря в італійському ресторані

риби. Готель розташований на самому узбережжі, поруч із мариною. Ми повечеряли в італійському ресторані і вирушили на прогулянку набережною.

 

Дерев’яні доки з чудовими декораціями – морські сіті, дерев’яні поплавки, піратські скрині для скарбів, рибальські снасті та пастки для омарів (про омарів

DSC_2849
Рибальське містечко

розповім окремо) – усе це створює неповторний колорит рибальського містечка. При світлі лампадок і шумі прибою мені згадувалися оповідання про море, яких багато перечитала в юності, і я почувалася героїнею котрогось із них. Нічний Бар Харбор – це солоне повітря та насичений рибний запах, вогні кораблів та плескіт хвиль, загадковість і таємничість… Пригоди та романтика тут переплетені, як рибальська сітка.

 

 

Колишня літня колонія для американської еліти

Місто Бар Харбор розташоване на краю океану, на острові Mount Desert, і

 

DSC_3099.JPG
Краса природи

оточене з одного боку затокою, а з інших трьох сторін – горами Акадії. Бар Харбор досить відомий, але не перенасичений туристами. Протягом літнього сезону в порт постійно прибувають круїзні кораблі – близько 175 тисяч туристів щороку.

 

 

 

DSC_3091.JPG
Діловий центр міста, біля набережної

Першими відвідувачами острова були художники наприкінці ХІХ століття. Своїми картинами вони привабили інших людей приїхати і побачити красу місцевої природи на власні очі. Поступово ці місця стали популярним місцем

DSC_3084.JPG
Адріанчик знайомиться з дівчинкою

для проведення літньої відпустки серед багатих американців. Завдяки їм з’явилося багато елегантних котеджів. Зараз розкішні маєтки та величні готелі нагадують про минуле міста, яке служило домом для багатьох впливових людей свого часу – Рокфеллера, Карнегі, Вандербільдта, Форда та інших.

 

День у порті

Уранці вид із вікна готелю заполонив моє серце – блакитне небо, гори і кораблі! У нас був номер на першому поверсі, де одні двері вели з кімнати у

IMG_0172
Вид із нашого готельного вікна

 

внутрішній коридор, а інші – просто на набережну. Ми вийшли на вулицю, прогулялися біля океану – Адріанчик помилувався кораблями у порті, а потім поснідали за столиком у нашому міні-дворику.

DSC_2916
Сніданок на свіжому повітрі
DSC_3700
Біля причалу

Пізніше оглядали ділову частину міста, де безліч сувенірних крамниць, а ще кафе і ресторанів, що пропонують страви із омарів, спускалися до причалу і блукали стежиною понад океаном. Малюк із татом будував пірамідки з камінчиків.

DSC_3110
Піраміди з камінців

Перед поверненням до готелю, споглядаючи кораблі, їли ягідне морозиво – його солодкий смак асоціюється в мене з цією незабутньою відпусткою.

 

 

 

DSC_3120
Найсмачніше морозиво на набережній!

 

Коли пригріло обіднє сонце, ми перемістилися до басейну.

DSC_3134
Водні розваги

IMG_0224Цей момент відпочинку можна назвати лінивим і недбалим – просто заради відпочинку. Малюк поплюскався у водичці і полежав зі мною на лежаку, переглядаючи на телефоні мультфільми. Увечері ми переїхали до готелю в іншому місті і наступного дня вирушили відкривати для себе Акадію – про що в наступній публікації!

 

Епілог

Останнього вечора нашої відпустки ми прогулювалися стежиною понад океаном, що починається від причалу. Я ходила по валунах, таких характерних для тутешніх місцин. Сидячи на камені і споглядаючи красу природи та кораблів у призахідному сонці, я розмірковувала про містичність цього місця, про невидиму енергію гір та океану, від якої хочеться творити і просто жити. А ще ця невгамовна романтика і пригода, яку я нарешті змогла конвертувати в знайомий казковий сценарій – повість «Пурпурові вітрила». Я сиділа на березі і почувалася, як Асоль, що виглядає свою мрію. І поволі розуміла, що казка реальна і… дива поруч ♥

DSC_3739

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Сила гір

Мене завжди вабили гори, їхня непорушна стійкість і величність, недоторкана природа і первинна чистота. Море – мінливе й оманливе, воно часто зраджує сподівання і підводить у несподіваний момент, а гори – це надійність і спокій, стабільність та впевненість. Вони такі самі сьогодні, як були вчора і будуть завтра. Вони нагадують, що все в житті – […]

Оцінити це: